Про великі маси в малюнку.
Нещодавно я писав статтю про етапи виконання малюнка, а також про основні помилки в академічному малюванні. Помилки у кожного учня свої, тому викладач підходить індивідуально до кожного студента та його труднощів. Нерідко я змінюю хід програми через те, що в учня виникають складнощі на початковому етапі малюнка, адже без їх відпрацювання рухатися далі дуже важко.
Метою моїх статей є не розбір конкретної вузької проблеми, а роздуми та узагальнення типових помилок в академічному малюванні, з якими стикається практично кожен початківець-художник. Я намагаюся вказати на ці проблеми якомога більш узагальнено. Оскільки кожна людина індивідуальна і це безпосередньо відбивається в її творчості, самостійна робота учня над помилками та пошук їхніх рішень набагато важливіші, ніж спроба викладача просто вказати готовий шлях або запобігти промаху. Часто, вказуючи на конкретні недоліки, викладачі викликають в учнів очікування постійної підтримки, що вводить їх в оманливе відчуття безпеки. 
Якщо же говорити більш вузько про проблему, порушену в цій статті, то можна підсумувати таке. Грамотне ведення академічного малюнка завжди передбачає чітку поетапність. Ця послідовність може змінюватися залежно від творчих завдань. Але якщо ми говоримо про академічний малюнок, мета якого — вивчити модель і методи її зображення, то більшості помилок можна уникнути лише завдяки правильному веденню роботи.
Першим етапом малювання є компонування, наступним — перевірка пропорцій і руху. После цього робота плавно переходить у перспективну побудову та тональний, світлотіньовий розбір форми (його ще називають ліпленням форми). Останнім же етапом малюнка завжди є узагальнення.
Про великі маси в академічному малюнку докладніше.
Малюнок гіпсової голови Зевса
Зараз хотілося б детальніше зупинитися на такому моменті, як перевірка великих пропорцій і мас у малюнку. Що саме мається на увазі під великими масами? Це великий рух світла і тіні, а також загальний для всієї фігури пластичний рух форми. Потік світла розбиває кожен предмет на світлу сторону і сторону, на яку промені від джерела світла безпосередньо не падають, тобто тіньову. Для того щоб зібрати предмет в єдине ціле і не перетворити роботу на роздроблений набір деталей, необхідно тримати плями світлотіні цілісними. У цьому нам допомагає відстеження перелому форми — місця, де площина так змінює своє положення в просторі, що світло перестає на неї падать. Перелом форми необхідно прочитувати єдиним потоком. Це не тонка лінія і не розмитий випадковий контур. Кожне заломлення має свій характер, який потрібно навчитися помічати. На сфері або циліндрі воно відбувається дуже м’яко, на відміну від гранованих геометричних форм, де форма ламається практично миттєво. Утримання великої плями тіні та світла — одна з головних умов цілісного малюнка. Таким чином зберігається загальна маса тіні у всій фігуре або зображуваному предметі.
Малюнок натюрморту з шахівницею. Олівець.
Існують також й інші способи зібрати малюнок воєдино, наприклад, об’єднати силует контуром, але про це ми поговоримо окремо.
Крім загальних плям світла і тіні, існує поняття великого руху форми. Бувають ситуації, коли предмет, що малюється, сам по собі не надто пластичний. Але в ті моменти, коли у моделі є виразна пластика, її необхідно вловлювати для всієї форми на найраніших стадіях роботи. Як би добре не був виконаний предмет з точки зору деталізації, ці фундаментальні основи — рух світлотіні, загальна пластика та цілісність — повинні бути обов’язково присутніми. Це саме ті речі, які можуть бути непомітні для недосвідченого погляду, но за їх відсутності малюнок миттєво втрачає свою привабливість і стає нецікавим.
